Отправлено: 05.03.09 13:03. Заголовок: Вірші для нас милих, любимих, коханих (продолжение)

А жінка в світ приходить для любові
Любити ляльку доки ще мала
Любити маму поки підросла
А тільки –но, як ступить за поріг
Любити небо і м‘який моріг.
Дім батьківський і квіти чорноброві
Бо жінка в світ приходить для любові.
Росте вона, ростуть її роки
Ростуть її і радості й надії
І от приходять роки молодії
По світу вже вона не йде – несеться !
Уважно прислухається до серця
Щоб в шумі літ і в шелесті дібров
Почути, що прийшла її любов
Ота любов, що перша і остання
Такої ще ні в кого не було !
І ти щаслива в серці в тебе рай
І відшумів весільний водограй.
І попливли літа, літа, літа….
Усіх годуєш, хоч сама голодна
І часом нерви стримати негодна
Та будеш захищати, як в бою
Оту сімейну каторгу свою.
І попливли літа, літа, літа…..
А що ? Якби усе почати знов ?
Оце той борщ щоденний – це любов,
Сорочка чисто випрана – любов
І очі діточок ясні – любов.
Все так було б, якби почати знов !
Жіноча доля в світі – це ЛЮБОВ !

 Отправлено: 03.11.10 23:29. Заголовок: Золотые капли октябр..

Золотые капли октября
Соберу в сверкающие звенья.
Разреши поцеловать тебя
Посреди случайного мгновенья.

Я поглажу волосы твои...
Стало небо пасмурным и влажным.
Этот мир придуман для двоих -
Остальное, в сущности, - не важно.

Защищая от осенних гроз,
Я тебя согрею как сумею.
Ожерелье из упавших звезд
Ты наденешь царственно на шею.

Повернись, пожалуйста, ко мне.
Ветер звезды с листьями уносит...
Улыбнись в вечерней тишине -
Ничего, что наступила осень...

Петр Давыдов

 Отправлено: 04.11.10 14:33. Заголовок: Марина Цветаева ....

Марина Цветаева

...Я бы хотела жить с Вами
В маленьком городе,
Где вечные сумерки
И вечные колокола.
И в маленькой деревенской гостинице —
Тонкий звон
Старинных часов — как капельки времени.
И иногда, по вечерам, из какой—нибудь мансарды
Флейта,
И сам флейтист в окне.
И большие тюльпаны на окнах.
И может быть, Вы бы даже меня не любили...
Посреди комнаты — огромная изразцовая печка,
На каждом изразце — картинка:
Роза — сердце — корабль. —
А в единственном окне —
Снег, снег, снег.
Вы бы лежали — каким я Вас люблю: ленивый,
Равнодушный, беспечный.
Изредка резкий треск
Спички.
Сигарета горит и гаснет,
И долго — долго дрожит на ее краю
Серым коротким столбиком — пепел.
Вам даже лень его стряхивать —
И вся сигарета летит в огонь.

 Отправлено: 04.11.10 18:11. Заголовок: Україно, п'ю т..

Україно, п'ю твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадую про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти втекли на небо,
Ходить їх до біса по землі.

Бачиш: з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
В.Симоненко.
1961 р.

 Отправлено: 04.11.10 18:17. Заголовок: Люди - прекрасні. ..

Люди - прекрасні.
Земля - мов казка.
Кращого сонця ніде нема.
Загруз я по серце
У землю в'язко.
Вона мене цупко трима.
І хочеться
Бути дужим,
І хочеться так любить,
Щоб навіть каміння байдуже
Захотіло ожити
І жить!
Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
- Їх на землі не було...

 Отправлено: 04.11.10 18:19. Заголовок: Маленьке - не смі..

Маленьке - не смішне,
Адже мале й зерно,
Що силу велетням і геніям несе.
Мале тоді смішне,
Коли воно мізерне,
Коли себе поставить над усе.
Але скажіть, хіба такого мало,
Хіба такі випадки не були,
Коли мале, як прапор, піднімали
І йшли за ним народи, мов осли?

І чи тоді мізерне та смішне
Не оберталось раптом у страшне?

 Отправлено: 04.11.10 18:28. Заголовок: Чорні від страждан..

Чорні від страждання мої ночі,
Білі від скорботи мої дні
Впали у твої свавільні очі,
Жадібні, глибокі і чудні.
Я тебе не хочу обминути,
Я тебе не смію обійти.
Дай мені губами зачерпнути
Ніжної твоєї доброти.
Диких орд незлічені навали
Розтрощили пращури мої,
Щоб несла ти гордо і зухвало
Груди недоторкані свої.
Щоб горіли маками долоні,
Щоб гуло моє серцебиття,
Щоб в твоєму соромливім лоні
Визрівало завтрашнє життя.
І моє прокляття очманіле
Упаде на тім'я дурням тим,
Хто своє солодке грішне тіло
Оскверняє помислом гидким.
Стегна твої, брови і рамена,
Шия і вогонь тендітних рук -
Все в тобі прекрасне і священне,
Мамо моїх радощів і мук!

 Отправлено: 04.11.10 22:54. Заголовок: Ті журавлі, і їх про..

Ті журавлі, і їх прощальні сурми...
Тих відлітань сюїта голуба...
Натягне дощ свої осінні струни,
торкне ті струни пальчиком верба.

Сумна арфістко,- рученьки вербові! -
по самі плечі вкутана в туман.
Зіграй мені мелодію любові,
ту, без котрої холодно словам.

Зіграй мені осінній плач калини.
Зіграй усе, що я тебе прошу.
Я не скрипковий ключ, а журавлиний
тобі над полем в небі напишу.

Костенко Ліна

 Отправлено: 05.11.10 16:00. Заголовок: Динка

Мой друг, мой ангел во плоти,
Моя известная всем тайна,
Ко мне скорее прилети -
На долго, тихо, неслучайно…
Мне принеси обрывки фраз,
Остатки снов лесной капели,
И улыбнись мне, и не раз
Напой мне то, о чем не пели…
Я буду спать, а ты в тиши,
Коль нету сна, у изголовья
Мне кудри гребнем расчеши,
Глядя в окно, на снега хлопья.
Погладь бровей заросший сад
И по губам погладь немножко,
Кивая песне лунной в лад,
Спусти на лоб свою ладошку,
Прижмись щекой к моей щеке
Ну вот, небритый подбородок…
Посмейся, с ночью налегке,
Мол, колок мир моих бородок.
Контрольный поцелуй в висок,
Потом взгляни влюбленным взглядом,
А после, пусть хоть на часок,
Приляг со мной, мой ангел, рядом…

 Отправлено: 05.11.10 16:13. Заголовок: Динка

Ты словно продолжение меня...
Предчувствую твои слова губами,
Дыханье – кожей... Я корю себя
За то, что может не случиться с нами.
Ты врос в мой взгляд. Я узнаю тебя
В нелепой гонке будничных прохожих.
Но этот знак – всего лишь западня,
Жестокий бал "по-моему-похожих".
Ты делаешь шаги – ступаю я...
Но кто подскажет, врозь или навстречу?
Ты словно продолжение меня,
Но кто сказал, что будет наша встреча?

 Отправлено: 05.11.10 18:12. Заголовок: Игорь Северянин .....

Игорь Северянин

...В шумном платье муаровом, в шумном платье муаровом
По аллее олуненной Вы проходите морево...
Ваше платье изысканно, Ваша тальма лазорева,
А дорожка песочная от листвы разузорена —
Точно лапы паучные, точно мех ягуаровый.

Для утонченной женщины ночь всегда новобрачная...
Упоенье любовное Вам судьбой предназначено...
В шумном платье муаровом, в шумном платье муаровом —
Вы такая эстетная, Вы такая изящная...
Но кого же в любовники? и найдется ли пара Вам?

Ножки пледом закутайте дорогим, ягуаровым,
И, садясь комфортабельно в ландолете бензиновом,
Жизнь доверьте Вы мальчику в макинтоше резиновом,
И закройте глаза ему Вашим платьем жасминовым —
Шумным платьем муаровым, шумным платьем муаровым!

Вот такие они наверно, женщины эпохи декаданса. Портреты работы Джованни Болдини
<\/u><\/a>

<\/u><\/a>

<\/u><\/a>

Скрытый текст

<\/u><\/a> <\/u><\/a> <\/u><\/a> <\/u><\/a> <\/u><\/a>

С ландолетом бензиновым как то более менее понятно , мальчик в макинтоше резиновом под вопросом несколько, а что такое тальма? [img src=/gif/smk/sm12.gif]
Не кстати вспомнила незабвенную Проню Прокоповну, "....а я платьем буду шелесть -шелесть !" [img src=/gif/smk/sm54.gif]

 Отправлено: 05.11.10 18:16. Заголовок: Динка

Вера, такую патетику опошлила! Насмешила

 Отправлено: 05.11.10 18:32. Заголовок: Динка И в мыслях не..

Динка И в мыслях не держала, ни в одном глазу, но теперь призадумалась

 Отправлено: 05.11.10 20:33. Заголовок: Фи, девочки, Юля с В..

Фи, девочки, Юля с Верой [img src=/gif/smk/sm38.gif] [img src=/gif/smk/sm64.gif] [img src=/gif/smk/sm54.gif]
А ты вот, Верочка, сразу видно по приемам не ходишь, вечно со своим дресскодом в деловом костюме ,а вот на приемах такие дамы бывают, в декольтированных платьях и пелеринка такая норковая на обнаженных плечах, [img src=/gif/smk/sm12.gif] Это все что осталось от тальмы. Первоначально это был плащ,то что сейчас унисекс называют, до середины бедра. А вввел моду на это французский актер Тальма. [img src=/gif/smk/sm12.gif]

 Отправлено: 05.11.10 20:41. Заголовок: Динка

ндя... Есть у меня такая пелеринка, я её шкуркой называю ласково... Только одевать её некуда - по приёмам не бегаю, декольте не ношу... :D

 Отправлено: 07.11.10 00:03. Заголовок: Всех женщин сразу в ..

Всех женщин сразу в жены мне не взять.
Эх, знать бы признак, чтобы выбирать!
Худышка будет холодна в постели.
Толстушка в дверь проходит еле-еле.
Веселая окажется гулящей,
А с грустной секс раз в месяц, и не чаще.
С холодной заработаешь ангину.
С горячей - расцарапанную спину.
Быть рядом с длинноногой не с руки,
Когда она оденет каблуки.
Та, что умна - обманет без труда.
Жить с глупой - это тоже ерунда.
Красивая легко уйдет к другому.
А страшная - позор родному дому.
Вот и приходится нам, как тут ни крути,
Смотреть лишь на размер ее груди!

 Отправлено: 07.11.10 00:08. Заголовок: Динка

эт что, Сердючка - идеал?..

 Отправлено: 07.11.10 21:46. Заголовок: Спи, мой усталый ром..

Хочешь китайский с улыбкой жасмина?
Так как ты любишь - заваренный в кружке.
Чистый жилет и надежную спину,
Крепкие плечи, свободные уши?
Жаль, что осталось предательски мало
Приторно сладкой, безкостно-вишневой
Нежности, летом закатанной мамой,
Осень томившейся в банке литровой.
Хочешь, поставлю, что ты называешь
Музыкой? Есть у меня пара песен.
Хочешь, я сам что-нибудь наиграю?
Жуков в прочтенье моем интересен!
Ты улыбнулась! Спасибо, родная!
К черту тревоги! Всегда улыбайся!
Я тебя тоже! Так что на счет чая?
Нет... Только черный. В пакетиках. Майский.

...

 Отправлено: 08.11.10 15:45. Заголовок: Чарує й лякає жіноча..

Чарує й лякає жіноча природа
Могутня та сила Жіночая врода.
Вона надихає,вона окриляє,
А також безжалісно й легко вбиває.

Поети жіночу красу оспівали.
Вродливих жінок за красу повбивали.
Але і жінки у боргу не зостались,
З за них скільки люду з життям вже розстались.

З дворянами тілом своїм торгувала,
З за влади Павла-чоловіка вбивала.
Німкеня-блудниця царицею стала,
Розгульна пора у палацах настала.

Невільниця Настя в гаремі султана
Для нього дружиною кращою стала.
Любов’ю своє його підкорила,
Османській імперії долю творила.

Романи писав і славетний Дюма
Про те,як кохання всіх зводить з ума.
Про подвиги ратні,про війни й страждання.
За цим всим стояло жіноче кохання.

І де б не з’явились великії чвари,
Усюди присутні жіночії чари.
З жіночої плоті життя виринає.
Та всіх жінка губить...
Чому?
Я не знаю.

 Отправлено: 10.11.10 21:55. Заголовок: Не треба класти руку..

Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Довіра – звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань і розлуку,
Але не любить на плечі руки.

У цих садах, в сонатах солов‘їв,
він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,
і цей спектакль йому вже не прем‘єра.

Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.

 Отправлено: 12.11.10 20:48. Заголовок: Булат Окуджава. .....

Булат Окуджава.

...Он наконец явился в дом,
Где она сто лет мечтала о нем,
Куда он сам сто лет спешил,
И она так решила,и он решил.
Я клянусь, ведь это любовь была
Посмотри, ведь это ее дела,
Но знаешь, хоть Бога в судьи призови,
Разве можно понять что нибудь в любви.
И поздний дождь в окно стучал
И она молчала, и он молчал,
И он повернулся,чтобы уйти,
И она не припала к его груди.
Я клянусь, что это любовь была.
Посмотри, ведь это ее дела,
Но знаешь,хоть Бога в судьи позови,
Разве можно понять что нибудь в любви..